ДИРЕКТОР=УЧАСНИК: ЯК БУТИ З ЗАРОБІТНОЮ ПЛАТОЮ?

В сьогоднішній статті ми вирішили розглянути питання: «а чи необхідно платити заробітну плату засновнику, який виконує функції директора в Товаристві з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту – «Товариство»)»?

Це питання є досить актуальним, оскільки не завжди у Товариства є можливість виплатити заробітну плату директору, а у випадку невиплати (або несвоєчасної виплати) найманому працівнику заробітної плати Товариству загрожує чималий штраф (в 2020 році це 14 169 грн.).

ЩО З ЦЬОГО ПРИВОДУ КАЖЕ ЗАКОНОДАВСТВО?

Відповідно до положень статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, Директор є виконавчим органом Товариства, до компетенції якого належить вирішення всіх питань, пов’язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Директор призначається Загальними зборами учасників (або у випадку, якщо в Товаристві 1 учасник, то його рішенням).

У відповідності до ст. 65 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Згідно положень статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Зокрема, зазначеною статтею передбачена можливість власника самостійно вести бухгалтерський облік, підписувати фінансову, податкову та іншу звітність.

Відповідно до пп 48.5.1. п. 48.5 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація може бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником;

Тобто, законодавець дає право власнику (в нашому випадку учаснику) здійснювати управління Товариством особисто (без залучення третіх осіб), у випадку якщо це визначено установчими документами та призначено загальними зборами учасників.

ПОЗИЦІЯ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ

Відповідно до Листа Міністерства соціальної політики від 07.02.2012 №113/13/84-12, форма участі власника в управлінні підприємством в разі, якщо власник здійснює управління підприємством без укладення трудового договору (в тому числі на період часу, коли підприємство не здійснює господарську діяльність), і спосіб винагороди власнику за таку діяльність можуть бути визначені в установчих документах.

Виходячи з положень вищевказаного Листа, теоретично, форма винагороди учасника за управління Товариством визначається в установчих документах.

ДФС також визначає можливість подачі податкової звітності, підписаної особою-підписантом без призначення директора за умови, якщо господарська діяльність не здійснюється та відсутні наймані працівники (Лист від 01.06.2017 № 435/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).

Тобто, фіскали визнають можливість управління Товариством без укладення трудового договору, але при певних умовах. Проте, з позицією ДФС погодитись складно, адже законодавство не містить таких обмежень.

Так, навіть згідно ст. 21 Кодексу законів про працю, трудовий договір укладається з власником підприємства (або уповноваженою ним, особою). Тобто, Товариство, у якого директор=засновник без трудового договору, може укладати з працівниками трудові договори.

ПОЗИЦІЯ СУДОВИХ ОРГАНІВ

Дане питання неодноразово розглядалося судовими органами, але ми не знайшли позицію Верховного Суду з даного питання, проте є Рішення Конституційного суду України та судові рішення по схожим справам, тож будемо розглядати їх.

Рішення Конституційного суду України від 12.01.2010 р. № 1-рп/2010 

До Конституційного суду України з клопотанням звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» щодо тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України і роз’яснити, чи є усунення членів виконавчого органу товариства від виконання своїх обов’язків на підставі  вказаної  норми  одним  із випадків, передбачених законодавством щодо відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом, про які йдеться   у  статті  46  Кодексу  законів  про  працю  України.

Конституційний суд України висловив свою позицію, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об’єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Тобто, якщо директор виконує свої обов’язки без укладення трудового договору, то це є корпоративними відносинами, а отже обов’язок по виплаті заробітної плати не виникає, як і обов’язок укласти з такою особою трудовий договір.

Постанова Восьмого апеляційного Суду від 14.03.2019 року у справі № 857/1476/19.

Обставини справи:

Засновник підприємства одночасно виконував обов’язки його директора, але не нараховував та не виплачував собі заробітну плату. Держпраці провело перевірку підприємства та наклало на нього штраф оскільки такі відносини не було оформлено трудовим договором, а також не було виконано обов’язок по нарахуванню заробітної плати.

Позицією Позивача було те, що Відповідач не врахував факт покладення обов’язків директора на засновника позивача на громадських засадах, без нарахування та виплати заробітної плати. Тобто, такі відносини є корпоративними та такими, що не передбачають нарахування та виплати заробітної плати.

Суди першої та апеляційної інстанції погодились з позицією Позивача та позов було задоволено.

Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 р. № 824/189/19-а

Обставини справи:

Засновник Товариства виконував обов’язки директора та протягом 5 місяців не укладав трудовий договір з Товариством, не нараховував та не сплачував заробітну плату. Держпраці провело перевірки Товариства та наклало штрафні санкції за порушення трудового законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанції стали на бік Позивача та визнали відсутність обов’язку укладання трудового договору між Засновником-директором та Товариством, а також відсутність обов’язку по виплаті заробітної плати Засновнику-директору.

Тож, підсумовуючи, в таких справах Суди стають на бік Позивача, оскільки відносини між Засновником-директором та Товариством є корпоративними, а не трудовими, а отже відсутній обов’язок по нарахуванню та сплаті заробітної плати.